Настає час або певний момент, коли малюк починає боятися деяких речей та ситуацій.
Можливо з дитиною щось сталося: її щось або хтось налякав, вона побачила страшний фільм або приснився моторошний сон. У нашому світі багато фобій, ці страхи притаманні навіть дорослим, а що вже говорити про маленьких діток. Тому для батьків дуже корисним буде знати, як допомогти дитині подолати страхи.
До речі, батьки часто самі сіють дитячі страхи, лякаючи дитя бабою Ягою, бабаєм та іншими персонажами, щоб змусити доїсти суп, перестати вередувати і просто втихомиритись.
Мене виховували ще за радянських часів, коли не дуже-то і звертали увагу на такі «дрібниці», як дитячий страх і його наслідки. Пам'ятаю, якось бабуся мене, доволі вередливу дитину, налякала Бабаєм. Я була вразливою, тому прийняла це досить серйозно.
− Ти збираєшся спати чи ні? - і досі чую повчальний голос тепер вже покійної бабусі. - Дивись, бо прийде Бабай і забере тебе!
− А де він, цей Бабай? - запитую.
− Там, за вікном.
При цьому бабусине обличчя ставало якимось грізним, очі палахкотіли цією бабаївською злістю.
Був вечір, вікна в сільській хаті ще не встигли затулити, я кинула поглядом на вікно і побачила щось страшне з блискучими очима − воно дивилося просто на мене!
До сьогодні пам'ятаю це чудовисько, і тільки років у двадцять п'ять зрозуміла, що це була галюцинація вразливої дитини. У мене була істерика, бабуся намагалася заспокоїти, але марно. Після цього випадку до кінця літа я спала у вузькій дідовій та бабусиній спальні на розкладному кріслі. Вмовити мене лягти у своїй спальні було неможливо. З тих пір я боялася бути у приміщенні вночі. Мені було тридцять, а я ввечері намагалася швидко затулити вікна, щоб не бачити моторошну темряву. Вилікувалася я від страху сама, розуміючи, що це те ж саме, що божевілля. Я навмисно не закривала штори і вдивлявся у вікна вночі, переконуючи себе, що там нікого немає. Допомогло.
Не бійтеся говорити!
Сядьте з дитиною і детальноно та спокійно поговоріть з нею про страх. Подивіться на її реакцію щодо тої чи іншої ситуації або об'єкту. Запитайте, чому малюк хвилюється. Якщо він поки ще не володіє достатнім словниковим запасом – побудуйте розмову у формі запитань, на які він міг би відповідати «так» або «ні». Дуже часто дитина не може зрозуміти, чому вона боїться, наприклад, картини, що висить на стіні, малюк просто знає, що відчуває страх. Намагаючись працювати над дитячими страхами, пам'ятайте важливу річ – відкрита розмова наче забирає частину їх сили.
Як побороти дитячі страхи
1. Заздалегідь підготуйте папір, олівці, фарби, фломастери, кольорову крейду. Запропонуйте дитині намалювати те, що її турбує, чого вона боїться найбільше, тобто перенести свій страх на папір, а потім розповісти про нього з подробицями. Чому малюк боїться цього? Що у нього за страх? Звідки він взявся? Як він проявляється, і що відчуває малюк?
Для того, щоб допомогти дитині подолати страх, необхідно зробити його кумедним. Домалюйте страшку смішні вушка, криві вуса, веселі ріжки, хвостик кільцем, п'ятак як у поросяти, спідничку або штанці в горошок, робіть коментарі під час малювання – говоріть веселі слова, щоб дитина сміялася і зрозуміла, що це не так жахливо.
2. Ще один дієвий метод − порвіть листок з чудовиськом на маленькі шматки і викиньте у відро для сміття.
3. Ось іще один варіант – задумайтеся − може, вигаданий дитячий страх теж чого боїться? Вогню або води? Тоді візьміть малюнок того, чого боїться дитина, і спаліть або втопіть листок . Або, може, страх малюка боїться вашого собаки, зробленої татом рогатки, доброго чаклуна? У такому разі, випустіть на малюнок зі страхом собаку, вистріліть чудовиську в чоло рогатку, змусьте чаклуна попрацювати. Фантазії немає межі, головне перетворити все у добру казку і простий клаптик паперу.
В іншому разі, до ваших послуг консультація психолога, який підкаже, як боротися з дитячими страхами, поговорить з малям, допоможе забути про жахи і переживаннях.
