Фея Казок
Щовечора, коли над Чарівною Країною заходить сонце, Фея Казок бере зі столу книгу з казками. А коли маленькі феї повмощуються в тепленьких ліжечках, старенька читає дівчаткам казку на ніч. — Що б оце прочитати сьогодні? — міркувала якось увечері фея. — Одну зі старих історій чи щось новеньке? Вона розгорнула книгу — й повітря наповнилося чарами. На сторінках дихали вогнем дракони та гралися з хвилями русалоньки, а з густезного диму виплив справжнісінький джин. В одній казці ельфи та гобліни весело грали у квача при місяці. А в іншій — білий ведмідь мандрував поміж кучугурами мерехтливого снігу...
— Бр-р-р! — аж здригнулася фея, коли з книги до кімнати увірвалася віхола. Чарівниця перегорнула сторінку. На наступній весело витанцьовували мишенята. Раптом
старенька позіхнула. — Всі ці казочки мене так розморюють, — зітхнула вона, — мабуть, треба трохи подрімати.
Фея закрила книгу, заплющила очі й уже за мить міцно заснула.
А тим часом до кімнати увірвався грайливий вітерець. Він дмухнув на фіранки, а потім на книгу. Сторінки почали перегортатися. З них визирали зацікавлені личка. Нарешті один з гоблінів наважився вистрибнути на стіл.
— Тс-с-с... Фея спить. Огляньмо тут усе, — прошепотів він.
Гоблін навшпиньки почимчикував до кухні. А казкові створіння одне по одному поквапились за ним.
— А що ми тут робитимемо? — запитав дракон, коли всі зібралися разом.
— Нумо пекти торт! — запропонував ельф, який був страшенним ласуном.
— Ура! Нумо пекти торт! — підтримали його інші ельфи. Вони миттю угледіли велику миску і заходились шукати потрібні продукти.
— Борошно, яйця, цукор... — перелічував ельф. — Що ще може знадобитися?
— Родзинки! — згадав джин і всипав у тісто аж кілька жмень.
— А як щодо цього? — запитав гоблін, розмахуючи якимось слоїком. — Ой, ні, це перець! Не годиться...
— Сир! — запищали мишенята. — Приготуймо сирного торта!
Ельф додав у тісто кілька шматочків твердого сиру. А потім із сумнівом почав розмішувати все тим, що трапилося під руку — чарівною паличкою феї.
— Вийшло щось не дуже схоже на торт, — зауважив він.
— Спочатку тісто треба спекти, — втрутився дракон. — Дозвольте, я це зроблю.
Він щосили дмухнув на миску вогнем. Запахло горілим сиром.
— Ой, горимо!!! — заволав білий ведмідь.
Ельф чимдуж кинувся навтьоки і впустив чарівну паличку. Вона покотилася по підлозі...
Раптом кухонні стільці ожили й почали ганятися один за одним навколо столу. Каструлі та горщики затанцювали справжнісінького гопака. А торт вибухнув хмарою крихт!
Такий гамір не міг не розбудити Фею Казок. Вона аж підскочила на ліжку й одразу побачила розгорнуту чарівну книгу, що лежала на столі.
— Що відбувається? — вигукнула чарівниця.
Фея побігла на кухню.
— Ну й гармидер! — сплеснула руками старенька, хапаючи чарівну паличку. — Абра.кадабра.казум! Паличка задиміла — і в кухні потемніло... Коли розвиднілося, все повернулося на місця.
Казкові створіння полегшено зітхнули. — Ви врятували нас! — вдячно мовили вони. — Але як же наш торт? — мало не плакав ельф. ласун. — Подивися сам, — усміхнулася фея. Ельф поглянув на торт — і вражено скрикнув — той був пречудовий: политий вершковим кремом та ще й оздоблений вишнями. А коли всі скуштували по шматочку, старенька принесла чарівну книгу. Один по одному казкові створіння позастрибували на потрібні сторінки. Аж ось почав бити годинник.
— Час вкладати дівчаток спати! — вигукнула Фея Казок. — Треба поспішати. Вона встигла до маленьких фей саме вчасно. — Ну що, готові послухати цікаву казочку? — запитала старенька. — Авжеж! — хором відповіли малі. І Фея Казок розгорнула чарівну книгу...
Казки на добранічІ хто там ще не спить? Кому Сонько-Дрімко не встиг посипати сонним пилом очки? Що ж, раз сон не йде, значить треба… почитати казочку! Їх у цій збірці аж двадцять п’ять. Неймовірні сюжети зацікавлять найвибагливішого малюка. Перед ним постануть ельфи та феї, відважні герої та дракони, чаклуни й принцеси... А ще кожна казка мудра й повчальна.
Видавництво «Країна мрій»
