Колядки українською мовою для дітей 7-8 років
Міні-енциклопедія. Тварини, що залягають у зимову сплячку.
Вірші про маму для дітей 7-8 років
Вірші до 8 березня для школярів
Курочка Ряба
Комашино-молюскова енциклопедія. Олег Корнієнко
Загадки з присмаком літа. Олег Корнієнко
Вірші про писанки для дітей 9-10 років
Жартівливі, серйозні та повчальні вірші про школу для дітей знайомлять маленьких читачів зі світом знань.
Вірші про школу

Жартівливі, серйозні та повчальні вірші про школу для дітей знайомлять маленьких читачів зі світом знань. Цікаві уроки, веселі перерви, нові вірні друзі – про все це читайте в нашій підбірці українських віршів про школу.

Чого я вчуся?
Вдома вчить мене матуся,
В школі вчить мене учитель
І сама я пильно вчуся
Рідним словом говорити.
Вчусь не тільки говорити,
А й читати і писати,
Щоби здивувались діти,
Щоб раділи мама й тато.
Щоб пішла між люди слава,
Щоб сказали: «От, дитинка!
Пильна, мудра і ласкава
Ця маленька українка!»
(Михайло Маморський)
Вірші про школу

Миколка-першокласник

Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М’яч, перо, граблі, подушку,
На обід м’яку пампушку,
Двох ведмедиків, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук, і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю,
Ще стільця, стола і парту
І географічну карту,
Трактора, машинку, мило –
Вже й надворі звечоріло.
Сів Миколка, дума думку:
«Чи усе поклав у сумку?»
(Н. Кір'ян)

Вірші про школу
Школярка

Іде малесенька Галинка,
Маленька мамина перлинка,
В руці портфелик свій несе,
Радіє дівчинці усе.
Навколо гарно, як ніколи,
Бо йде школярочка до школи.
Іде, щоб разуму набратись,
Навчитись думати й писати,
Людей і мову шанувати.
Чи йде, чи над землею лине,
І їй всміхається Вкраїна.
(В. Дмитренко)
Вірші про школу
Малий школярик

Гей, нема то так нікому,
Як школярику малому:
Він не журиться ніколи,
Взяв книжечки і до школи!
А в тій книжці малюночки,
А в тій книжці співаночки,
І наука, і забава,
Бо та книжечка рідненька,
Тулить її до серденька,
Сторінки все оглядає,
Вірші радісно читає...
(М. Підгірянка)
Вірші про школу
Першокласниця

Це нічого що довкола
Розгулялося зимонька.
У школярочки до школи
Втоптана стежинонька.
Чи бабуся йде старенька,
Чи сусід стрічається –
Першокласниця чемненько
З усіма вітається.
– Здрастуйте! – гукнула
Дяді-листоноші.
А услід почула:
– От яка хороша!
– Доброго вам ранку,
Тітонько Марино! –
Кажуть про Оксанку:
– Ввічлива дитина!
І цвіте дівчатко враз,
Міниться на личку.
Першокласниця у нас
Має гарну звичку.
(Ф. Петров)
Вірші про школу
До школи

Я сьогодні йду до школи,
Вже нові настали дні,
Поможи, щаслива доле,
Бути вченому мені.
Я прийду до школи вчасно,
До науки там візьмусь,
Я навчусь писати красно
І читати на-у-чусь.
Я – школяр. Іду до школи,
Ждав науки стільки літ!
З книг пізнаю все навколо,
Україну й цілий світ.
Я сьогодні йду до школи
В товаристві школярів!..
Ясне сонечко над полем,
Ясне сонце в букварі!
(Н. Май)

Вірші про школу
Я збираюся до школи

Я збираюся до школи,
Вже немало знаю слів.
Вчить матусенька поволі,
Щоб читати я умів.
Букву Б бабуся вчила,
Букву Т татусьо наш,
Букву М матуся мила,
Букву Д дідусь Панас.
Букву О-ля сам знайшов я
То сестриччине ім'я.
Буква В Вкраїна, воля,
С то вся сім'я.
Сам стараюся шукати
Хоч би букву в день одну.
Вчусь до купочки складати:
Ма-ма, баб-ця і ді-дусь.
Щоб в житті чогось навчитись,
Не соромити рідню,
Вчуся також я числити,
Рахувати, ох, люблю!
Два горішки й три горішки,
Тож у сумі буде п'ять,
Так щодень поволі, трішки,
Я навчився рахувать.
А тепер уже без бабці
І без мами й дідуся
Порахую в хаті тапці,
Усі гривні в татуся.
Я збираюся до школи
Й так чекаю того дня!
Вчить мене, хоча й поволі,
Наша згідна вся сім'я.
(Б. Гірський)
Вірші про школу
Школа

Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло оминати,
А добро чинити.
Бджілоньки – на квіти,
Дітоньки – до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед в полі бджоли.
(Марійка Підгірянка)

Вірші про школу
Перша п'ятірка

Недавно дуже дивно
Здавалося мені:
І як писати рівно
Ці літери трудні?
І навіть з паличками
Я впоратись не міг.
Криві та з карлючками,
Ну, просто, як на сміх.
А далі знов рядочок,
Мов бублик, кругле «О».
Мені аж серед ночі
Ввижалося воно.
Пишу виходить криво,
Неначе пада вбік.
А потім я, на диво,
Писав, писав і звик.
Старався я не марно
Кривуль ніде нема.
І ручка пише гарно,
Виписує сама.
І літеру, і кому
Я можу написать
І вже несу додому
Кругленьке перше п'ять.
(Марія Пригара)

Вірші про школу
Уперта буква

Тимко не любить букви «К».
Береться Клава за Тимка.
Сідає вдвох з Тимошею,
Пояснює, упрошує.
Тимошенько, Тимошечко,
Давай попишем трошечки!
Ось тут натискуй до кінця...
А тут тя-а-гни мотузочку...
Ой, в тебе знову буква ця
Скидається на кузочку!
Воно саме виходить так!
Бурчить ображено хлопчак.
«К» буква вперта і складна,
Та Клава теж уперта.
Перегорта Тимку вона
Сторінку вже четверту...
Нарешті чути Клавин сміх!
Вся зірочка біжить до них,
Радіє, плеще і гука:
Чудово вийшло «К»
В Тимка!
(Інна Кульська)

Вірші про школу
Учителька

Запросила я сестричку
До стола,
Клаптик білого паперу
Їй дала.
Посадила я сестричку
На стілець,
Показала, як тримати
Олівець.
А сама, немов учителька,
Стою
І навчаю першокласницю