Конфлікти між дітьми можуть виникати з наймолодшого віку − 2-3 років, коли дитина вперше потрапляє в оточення своїх однолітків. Малюк може боляче вдарити або вкусити того, хто захотів пограти з його улюбленою іграшкою або наважився перечити.
Такі конфлікти ставлять у незручне становище присутніх мам і бабусь, що стають свідками того, як дитина знову біжить до свого кривдника і з розмаху штовхає того у бруд, щойно з'явившись на дитячому майданчику.
Природа конфліктів між дітьми в пісочниці
Малюки, які звикли до атмосфери домашнього спілкування, на дитячому майданчику у свої неповні два роки опиняються в колективі, де діють закони, про які дитина нічого не знає.
Це вдома вона найулюбленіша, а всі інші бігають за нею. У колективі ж потрібно ділитися іграшками, чекати своєї черги, щоб покататися на гойдалках, а, отже, вміти поступатися і домовлятися. Не намагайтеся ізолювати малюка від суспільства однолітків і гуляти з ним осторонь − так він ніколи цього не навчиться.
Потрапляючи на майданчик, діти намагаються налагодити контакт, найпростіше − це доторкнутися або взяти річ іншого малюка. Однак діти можуть не розуміти, як почуватиме себе інший малюк, адже спочатку вони не питають дозволу і не міряються силами.
Малюки діють, покладаючись на інтуїцію і часто не справляючись зі своїми емоціями. Коли образа переповнює малюка, починається крик, сльози і навіть рукоприкладство.
Методи вирішення конфліктів між дітьми
Якщо дитина вступає в конфлікт у дитячому колективі, не варто карати маленького розбишаку, навіть не пояснивши, чому він не правий.
У будь-якій конфліктній ситуації ви завжди повинні бути на боці дитини і показувати їй приклад, як слід спілкуватися. Якщо інша дитина не хоче віддавати іграшку, вам не слід забирати її силою, краще поговоріть із мамою малюка і разом знайдіть компроміс.
Якщо ваш малюк конфліктує з іншими дітьми, відведіть його в сторону, але не сваріть на очах інших дітей. Покажіть малюкові, якими бувають наслідки сварки: «Подивися, дівчинка плаче!»
Батьки можуть підказати шляхи вирішення конфліктів на дитячому майданчику: «поверни іграшку», «попроси пробачення», «обійми і пожалій».
Втручаючись у дитячі бійки, будьте послідовними: якщо ви реагуєте на таке насилля лише час від часу, дитина не знатиме, коли битися не можна.
Тато може навчити дитину давати здачі, пояснивши, що це потрібно винятково для того, щоб не дати себе образити і вміти постояти за себе. Якщо здачі дали вашій дитині, не варто її захищати, краще розповісти, за що вона отримала.
Розберіть ситуацію, що склалася, разом, попросивши дитину подивитися на себе з боку інших учасників конфлікту. Напевно, бешкетник разом із вами зробить правильні висновки і наступного разу постарається враховувати думку друзів.
Звісно ж, навчання дитини «правилам гри» з однолітками потребує часу, це тривалий процес.
Відносини між батьками і дітьми під час гри
Для дитини гра − це своєрідне тренування, підготовка до дорослого життя. Якщо доросла людина сприймає світ серйозно, то дитина живе, граючи, через гру вона пізнає і сприймає навколишню дійсність.
На дитячому майданчику батьки дозволяють дітям рости і поволі ставати самостійними. Для найменшеньких ми диктуємо правила: не облизувати брудні руки, ділитися формочками в пісочниці, не підходити близько до гойдалок, на яких хтось вже гойдається.
Батьки спостерігають здалеку за старшими дітлахами, щоб, граючи, вони не образили один одного, і не виникало конфліктів. Настає час, коли дитина на майданчику може гратися сама, вона вже не потребує опіки батьків. Старшу дитину батьки просять іноді доглянути за молодшим братом чи сестрою, розвиваючи в них почуття відповідальності і готуючи до того, коли вони самі стануть батьками.
Батьки повинні навчити дитину правильно поводитися в колективі з наймолодшого віку, щоб малюк зважав не лише на свої слова та вчинки, але і на дії та слова товаришів у грі. За допомогою гри дитина опанує мистецтво спілкування, навчиться враховувати інтереси інших.
