Жартівливі, серйозні та повчальні вірші про школу для дітей знайомлять маленьких читачів зі світом знань. Цікаві уроки, веселі перерви, нові вірні друзі – про все це читайте в нашій підбірці українських віршів про школу.
До школи
Радості такої
Не було ніколи –
Це Оленка нині
Вперше йде до школи.
Стрічку заплітає
І киптар вдягає
На новім портфелі
Тепле сонце грає.
Усміхнулась неньці
І виходить з хати:
Ой, ідуть до школи
Звідусіль малята!
(С. Жупанін)
Моя школа
Моя школа – рідне коло
вчителів і друзів.
Я не спізнююсь ніколи
й на відмінно вчуся.
Я люблю усі предмети,
навіть математику.
Особливо з інтернетом
я люблю займатися.
Є гуртки і кабінети,
ще й розваги різні.
Як же можна не любити
свою школу рідну?
(Карина Мельничук)
Школярик
Це не вигадка, не казка,
що віднині я – школярик.
Ось портфелик мій, будь ласка,
а в портфелику – букварик.
А в портфелі – акварелі
грають барвами м’якими,
є і зошити в портфелі,
і щоденник поряд з ними.
Лиш оцінок ще немає
у щоденнику й журналі,
хоч сестричка вже питає,
чи приніс 12 балів.
(Вадим Скомаровський)
(Вадим Скомаровський)
Грамотій
– Ти в нас грамотний такий,
– Хвалить мене мама. –
Тільки хто ж чита книжки
Догори ногами!
Книгу я кручу – дива!
Не збагну нічого –
Де у книжки голова?
Де у книжки ноги?
Школа
Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло обминати,
А добро чинити.
Бджілоньки на квітах,
Дітоньки - до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед у полі бджоли.
(М. Підгірянка)
Я іду до школи
Так святково сонечку сьогодні.
Всюди квіти… Квіти й сміх.
Білі голуби на підвіконні
Туркотять до іграшок моїх,
Щоб вони сьогодні не скучали,
А самі і гралися, і спали…
Волохан, мій котик, теж святковий,
Знає він, що я іду до школи.
(Н. Поклад)
Як багато знаю я
В мене є книжок багато –
І новенькі, і старі.
Як піду до школи з татом,
Всі книжки віддам сестрі.
Хай вона сама читає
Про лисичку й журавля.
Хай вона, мала, узнає,
Як багато знаю я.
(П. Воронько)
Скоро я піду до школи
Скоро я піду до школи,
От зберуть врожай із поля,
Повезуть на трудодні.
Значить в школу час мені.
А сестричці ще не час,
Бо вона маленька в нас.
Не запишуть в перший клас.
От і журиться сестричка,
Що вона ще невеличка.
Я кажу їй:
– Не журись,
Сам маленьким був колись!
(М. Стельмах)
Школа
Наче вулик, наша школа.
Вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та – лиш дзвоник задзвенить –
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.
(Дмитро Павличко)
Вчусь рахувати
Зазива і вабить школа –
Я ще в ній не був ніколи.
Щоб потрапить в перший клас,
Треба витратити час
На малюнки, танці, співи
І на вправи на спортивні,
Треба літери всі знать -
я вже вивчив – сім чи п`ять...
Та важніш за все готунок -
Вірний та чіткий рахунок.
От, наприклад, наша киця –
Рудувата ОДИНИЦЯ,
І в постійнім непокої
Кошенят у неї ДВОЄ.
То вперед везе, то взад –
ТРИколесний самокат.
У стільця – ЧОТИРИ ніжки,
Стільки ж у Рябка і кішки,
П`ЯТЬ світильників на люстрі,
ШІСТЬ філіжанок в баби Усті,
СІМ жильців в квартирі нашій,
ВІСІМ ложок з`їв я каши.
ДЕВ`ЯТЬ глечиків у Тоні
З квітами на підвіконні,
Де ми з Петриком крутились...
(Підрахуйте, що лишилось.
Ой, влетить обоїм! Жах!..
ДЕСЯТЬ пальців на руках.
Рахував я і не збився,
Але як же я втомився!
Читайте также:
