Ознайомтеся з підбіркою віршів про весну для школярів
Вірші про весну для школярів
Ознайомтеся з підбіркою віршів про весну для школярів, в яких описані явища чудової пори року, коли після зимових холодів оживає природа. В веселих віршах можна знайти багато пізнавального, що допоможе закріпити знання шкільної програми і створити незабутній весняний настрій природного відродження.
Так починається весна
Знов починається весна!…
Знов починаються дива…
То серед двору із-під снігу
Раптово визирне трава,
То раптом лагідні веснянки
Засіють щоки та носи,
Чи розщебечуться —
Ще зранку! —
Птахи на різні голоси!
А вчора…Вчора…
Що й казати!
Всі веселилися
До сліз:
Славко —
Дражнило й задирака —
Наталці проліски приніс!…
І зовсім це не дивина:
Так починається весна!
Анатолій Костецький
* * *
Сипнула зима наостанку
Сніжинки свої крижані...
Раніше приходять світанки,
Зробилися довшими дні.
А сонечко дужче пригріло,—
Сніжинки розтанули вмить.
...Надворі уже потепліло.
І зимонька стала тужить:
Прийшла їй пора нас лишати —
Іде вона в інші краї...
Тож будемо весну стрічати,—
Чекати у гості її!
Марія Познанська
Весняні квіти
Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна –
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!
Олена Пчілка
Де поділася весна?
Диво дивне, дивина –
Де поділася весна?
Ми гуртом її шукали
І до сонечка гукали:
«Подивись-но з висоти,
Де нам весноньку знайти?»
Каже сонце: «Ось вона!
Спить у пролісках весна.
По снігах вона блукала,
От у лісі й задрімала.
А тепер я залюбки
До весни зроблю стежки!»
Враз з’явилися струмочки,
Задзвеніли як дзвіночки
По долинах, по ярах
І весні вказали шлях.
Людмила Цілик
Чарівна пора
Чуєш? Жебонять струмки!
Чуєш? Цвірінчать пташки!
Глянь! Бруньки он на гіллі..
В синім небі — журавлі…
Перші проліски цвітуть,
Перші джмеликі гудуть
Це прекрасна й чарівна
В гості йде до нас весна!
Скоро прилетять в гаї
Голосисті солов’ї,
Будуть радо щебетать,
Будуть весноньку вітать.
Тетяна Корольова
Весняні Дзвони
Дзвенить на вулицях сріблінь,
Неначе дзвоники: тінь-тінь.
Спинись, прислухайся на мить,—
На річці крига аж дзвенить.
Бурульки краплями дзвенять
І мов проміння, мерехтять.
І дзвінко десь виводить птах,
І дзвонить вітер у гілках.
Весна-красна до нас іде
І за собою дзвін веде.
А березень спиняється
І з усіма вітається.
Біжать до нього діти
І просять ще дзвонити.
Микола Сингаївський
Травка-веснянка
Травко- муравко,
Стелись на галявку,
На стежку до броду,
На стежку до хати,
Де ходить по воду
Іванкова мати.
Травко-ласкавко,
Стелись аж до ґанку.
— Ми будем з тобою,-
Матуся сказала.—
Покропим водою,
Щоб ти не зів’яла.
Травко-веснянко,
Стелись на полянку,
На згір’я шовкові,
На луки під гаєм,
На землю в обнові,
Де ми виростаєм.
Микола Сингаївський
Журавлі
Прилетіли журавлі,
Сіли в полі на ріллі,
То пасуться, то курличуть —
Мабуть, це Весну вже кличуть.
Ходять довгі журавлі,
Щось вишукують в землі,
Щось воркують, щось віщують,
Вже Весну, здається, чують.
А здаля вже крався лис…
Шиї витягли, знялись,
Закурликали з-під хмари
І злетіли на мочари.
У квітках летить Весна,
Журавлів шука й не зна,
Що вони їй вістунами
Відчиняють всюди брами.
Линуть в небі журавлі,
А курличуть до землі…
Линуть сірими ключами,
Відмикають білі брами.
Олександр Олесь
* * *
Іде лугом гречна панна,
Усміхається,
Її слідом срібна стежка
Заквітчається –
Ой не є то гречна панна,
Але є се зоря рання,
Королівна і царівна,
Красная Весна!
Василь Пачовський
Бурульчині сльози
Бурулька плакала-ридала,
Не стримувала сліз гірких,
Бо, вкутавшись у мокрий сніг,
Зима на хмарах відлітала.
– Куди ж ти! – плачучи питала,
– Ще в нас лишилось стільки втіх!...
Не доказала, та й розтала,
І плач бурульчин раптом стих…
Дзвінкий струмок з тих сліз з‘явився,
Враз землю звеселив сумну,
Й десь з талою водою злився…
Здолавши кригу навісну,
Несмілий пролісок пробився.
Вітав він квіткою весну,
І прокидаючись від сну,
З струмка холодних сліз напився.
Тетяна Чорновіл
Мати-й-мачуха
Холодне сонце мрiяло
Зимою про весну,
Бліде проміння сiяло
У землю крижану.
Крижинки розтопилися,
I враз з посiвiв тих
Сто сонечок пробилося
Маленьких золотих.
Хоч на землi з’явилася
Їх сонячна краса,
Росли і ввись дивилися
На рідні небеса.
Як сонце враз ховалося
В нічній холодній млі –
Сто квіточок схилялося
До рідної землі.
Чия принадніша краса,
Не думали вони,
Бо з мріями про небеса
Земні дивились сни.
Тетяна Чорновіл
Березень
Прокинься, земле, годi спати,
Зимовi днi кудись пiшли,
Бо дикi гуси-лебедята
На крилах Весну принесли.
Снiги, що Зиму ще чекали,
Стекли в веселi ручаї,
Замилувалась в води талi
Верба на котики свої.
Вже Весну сонце величає
Промiнням нiжним на щоках
I юний Березень стрiчає
З пучечком пролiскiв в руках.
Тетяна Чорновіл
Квітень
Весно, весно! Перші квіти
Розцвітають на землі.
Сині проліски привітно
Зводять вінчики малі.
І хоч, може, буде влітку
Більше квітів запашних,
Та для нас найперша квітка
Наймиліша від усіх.
Ми завжди її помітим,
Весну в дім принесемо.
І тому цей місяць Квітнем
По заслузі ми звемо.
Наталя Забіла
