Жартівливі, серйозні та повчальні вірші про школу для дітей знайомлять маленьких читачів зі світом знань. Цікаві уроки, веселі перерви, нові вірні друзі – про все це читайте в нашій підбірці українських віршів про школу.
Чого я вчуся?
Вдома вчить мене матуся,
В школі вчить мене учитель
І сама я пильно вчуся
Рідним словом говорити.
Вчусь не тільки говорити,
А й читати і писати,
Щоби здивувались діти,
Щоб раділи мама й тато.
Щоб пішла між люди слава,
Щоб сказали: «От, дитинка!
Пильна, мудра і ласкава
Ця маленька українка!»
(Михайло Маморський)
Миколка-першокласник
Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М’яч, перо, граблі, подушку,
На обід м’яку пампушку,
Двох ведмедиків, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук, і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю,
Ще стільця, стола і парту
І географічну карту,
Трактора, машинку, мило –
Вже й надворі звечоріло.
Сів Миколка, дума думку:
«Чи усе поклав у сумку?»
(Н. Кір'ян)
Школярка
Іде малесенька Галинка,
Маленька мамина перлинка,
В руці портфелик свій несе,
Радіє дівчинці усе.
Навколо гарно, як ніколи,
Бо йде школярочка до школи.
Іде, щоб разуму набратись,
Навчитись думати й писати,
Людей і мову шанувати.
Чи йде, чи над землею лине,
І їй всміхається Вкраїна.
(В. Дмитренко)
Малий школярик
Гей, нема то так нікому,
Як школярику малому:
Він не журиться ніколи,
Взяв книжечки – і до школи!
А в тій книжці малюночки,
А в тій книжці співаночки,
І наука, і забава,
Бо та книжечка – рідненька,
Тулить її до серденька,
Сторінки все оглядає,
Вірші радісно читає...
(М. Підгірянка)
Першокласниця
Це нічого що довкола
Розгулялося зимонька.
У школярочки до школи
Втоптана стежинонька.
Чи бабуся йде старенька,
Чи сусід стрічається –
Першокласниця чемненько
З усіма вітається.
– Здрастуйте! – гукнула
Дяді-листоноші.
А услід почула:
– От яка хороша!
– Доброго вам ранку,
Тітонько Марино! –
Кажуть про Оксанку:
– Ввічлива дитина!
І цвіте дівчатко враз,
Міниться на личку.
Першокласниця у нас
Має гарну звичку.
(Ф. Петров)
До школи
Я сьогодні йду до школи,
Вже нові настали дні,
Поможи, щаслива доле,
Бути вченому мені.
Я прийду до школи вчасно,
До науки там візьмусь,
Я навчусь писати красно
І читати на-у-чусь.
Я – школяр. Іду до школи,
Ждав науки стільки літ!
З книг пізнаю все навколо,
Україну й цілий світ.
Я сьогодні йду до школи
В товаристві школярів!..
Ясне сонечко над полем,
Ясне сонце в букварі!
(Н. Май)
Я збираюся до школи
Я збираюся до школи,
Вже немало знаю слів.
Я збираюся до школи,
Вже немало знаю слів.
Вчить матусенька поволі,
Щоб читати я умів.
Букву Б – бабуся вчила,
Букву Т – татусьо наш,
Букву М – матуся мила,
Букву Д – дідусь Панас.
Букву О-ля сам знайшов я –
То сестриччине ім'я.
Буква В – Вкраїна, воля,
С – то вся сім'я.
Сам стараюся шукати
Хоч би букву в день одну.
Вчусь до купочки складати:
Ма-ма, баб-ця і ді-дусь.
Щоб в житті чогось навчитись,
Не соромити рідню, –
Вчуся також я числити,
Рахувати, ох, люблю!
Два горішки й три горішки,
Тож у сумі буде п'ять,
Так щодень поволі, трішки,
Я навчився рахувать.
А тепер уже без бабці
І без мами й дідуся
Порахую в хаті тапці,
Усі гривні в татуся.
Я збираюся до школи
Й так чекаю того дня!
Вчить мене, хоча й поволі,
Наша згідна вся сім'я.
(Б. Гірський)
Школа
Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло оминати,
А добро чинити.
Бджілоньки – на квіти,
Дітоньки – до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед в полі бджоли.
(Марійка Підгірянка)
Перша п'ятірка
Недавно – дуже дивно –
Здавалося мені:
І як писати рівно
Ці літери трудні?
І навіть з паличками
Я впоратись не міг.
Криві та з карлючками,
Ну, просто, як на сміх.
А далі знов рядочок,
Мов бублик, кругле «О».
Мені аж серед ночі
Ввижалося воно.
Пишу – виходить криво,
Неначе пада вбік.
А потім я, на диво,
Писав, писав – і звик.
Старався я не марно –
Кривуль ніде нема.
І ручка пише гарно,
Виписує сама.
І літеру, і кому
Я можу написать
І вже несу додому
Кругленьке перше п'ять.
(Марія Пригара)
Уперта буква
Тимко не любить букви «К».
Береться Клава за Тимка.
Сідає вдвох з Тимошею,
Пояснює, упрошує.
Тимошенько, Тимошечко,
Давай попишем трошечки!
Ось тут натискуй до кінця...
А тут тя-а-гни мотузочку...
Ой, в тебе знову буква ця
Скидається на кузочку!
– Воно саме виходить так!
Бурчить ображено хлопчак.
«К» – буква вперта і складна,
Та Клава теж уперта.
Перегорта Тимку вона
Сторінку вже четверту...
Нарешті чути Клавин сміх!
Вся зірочка біжить до них,
Радіє, плеще і гука:
Чудово вийшло «К»
В Тимка!
(Інна Кульська)
Учителька
Запросила я сестричку
До стола,
Клаптик білого паперу
Їй дала.
Посадила я сестричку
На стілець,
Показала, як тримати
Олівець.
А сама, немов учителька,
Стою
І навчаю першокласницю
Мою.
(Г. Бойко)
(Г. Бойко)
Читайте также:
